Skip to content

Кленбішін Олександр Володимирович

(1971–1990)

klenbishin

Мій син, Кленбішін Олександр Володимирович, народився 28.01.71 року в Харкові. Ріс хорошим, слухняним, ласкавим хлопчиком. Як і у всіх дітей, були і пустощі. Ходив в садок, завжди виступав на дитячих святах. У 1978 році пішов у школу №106, з першого класу займався спортом, до 1986 року – класичною боротьбою, а в 1986 році – боксом. Часто займав перші місця, об’їздив весь майже Радянський Союз.

У 1981 році перейшов в 136-ю школу, в спец. клас. У 1988 році закінчив 10 класів нормально, надійшов в ХПІ на машинобудівний факультет, але не потягнув його. Був відрахований. Відразу ж здає іспити в цей же інститут на неорганічну хімію і поступає. У вересні були в колгоспі, відзанимався до 20 листопада. А коли відрахували з машинобудівного, інститут відразу подав відомості до військкомату. І 20.11.89 року йому прийшла повістка, хоча в цьому інституті була військова кафедра. Мені в військкоматі сказали, що він пройде нашу районну комісію, та його не будуть закликати, і щоб я взяла клопотання з інституту. Я все це зробила. 22.11.89 року він проходить нашу комісію, а 23.11.89 його викликають з речами. До 18 років мій син до випивки ніколи не тягнувся, а навпаки – її зневажав.

У нього було дуже багато друзів, усі його любили, і він до всіх ставився з любов’ю, з повагою. Коли він проходив службу, надсилав багато фотографій, писав хороші листи, часто розмовляли з ним по телефону. Все було начебто добре. А що могло статися 21.10.90 року, мені досі не зрозуміло.

Коли його привезли, але ж везли літаком аж з Петропавловськ-Камчатського, було три офіцери і три моряка. Нам сказали, що він був у звільненні, та його збив автобус. Невже б через таку велику відстань було стільки представників?

Усі так добре про нього відгукувалися.

А ми ж довірили людям, які носять погони із зірочками, своїх дітей. А що я отримала взамін..?

Я не розумію, що значить «під час проходження військової служби». Адже його призвали, а не він сам туди пішов. Я вважаю, що ці діти, які були призвані на строкову службу, вважаються від призову і до демобілізації «при виконанні службових обов’язків».

Просто не знаю, що ще писати, по-перше, боляче. А то, що він був хороший, чесний, сміливий та сильний, будемо завжди пам’ятати і любити його.

А нашим офіцерам потрібно бути чесними.

А уряду – подумати про нас. Адже я залишилася без годувальника та без підтримки.

Кленбішіна Тамара Миколаївна

Published inДзержинський р-н

Be First to Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Author by Compete Themes
© ХОССМ 1993—2021